МЕТАДОН VHQ Кадников

Что? Пишешь текст? Ну хорошо, я тебе расскажу свою историю. Начну с того, что я был нормальным парнем, обычным рэпером, ведь я знал, что рэп – это лучший выход для меня из всей этой чертовой рутины. Закладки, эти чертовы вещества, они покорили меня со своими обещаниями легкости и свободы. Я полностью забыл о своей музыке, и все, что меня интересовало, – это как быстрее получить следующую дозу. Однажды я встретился с друзьями и они повели меня на место, где можно было забабахаться на полную катушку. Постепенно я узнал все о наркотиках, которые так легко поглотили мою душу. В моей жизни господствовал гера, и я чувствовал, что каждый день становлюсь все больше и больше зомби. Заморочиться на гере, стало для меня естественным состоянием. Я был настолько заморочен, что даже просто мысль о том, чтобы не употреблять, вызывала у меня панику. Моя жизнь превратилась в одну большую ахинею, и я потерял всех, кто мне дорог. Тяночки? О да, я их привлекал, и они меня, но это были только эфемерные моменты счастья, мимолетные отрезки времени, когда я мог забыть о своих проблемах и просто наслаждаться. Но вскоре я осознал, что ни одна тяночка не сможет заменить моего потерянного вдохновения. Шан, это был единственный наркотик, который еще не овладел мной полностью. Когда все становилось слишком тяжело, я иногда брал его, чтобы успокоить свою измученную душу. Именно в такие моменты я чувствовал себя на взводе, как будто мир прекрасен и покорен только мной. Но с годами, все становилось только хуже. Мои тексты стали бессмысленными и банальными, а моя музыка – просто шумом. От моего потерянного таланта осталась только пыль на полу моей души. И вот сейчас я сижу один, обдолбанный клоун, который потратил все свое время и талант на забабахаться. Я горько сожалею о потерянном времени, о потерянных возможностях. Все, что у меня осталось – это хаос и разруха. Слова, которые я использовал в этом тексте наверняка покажут недоброжелателям мою неприязнь, но надеюсь, что они помогут привлечь внимание тех, кто еще в замешательстве.

Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.

Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.

І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.

Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.

Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.

Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.

Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.

Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.

Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.

Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!

Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!